Початок першого етапу здійснення регуляторної реформи в Україні пов'язується з прийняттям Указу Президента України від 03 лютого 1998 року "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності". Значення цього Указу полягало у визнанні дерегулювання одним із пріоритетних напрямів реформування державного управління економікою.
Указом Президента України від 23 липня 1998 року "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" було визначено конкретні вимоги, спрямовані на зменшення втручання контролюючих органів у діяльністю суб'єктів підприємництва та усунення окремих адміністративних перешкод при реєстрації, видачі ліцезій, дозволів, сертифікації та ціноутворенні.
Указом Президента України від 15 грудня 1999 року "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади" було створено Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Початком дуругого етапу вважається прийняття Указу Президента України від 22 січня 2000 року "Про затвердження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва", яким закріплена спроба залучити органи місцевого самоврядування до участі у здійсненні регуляторної політики.
Із набуттям чинності Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 15 січня 2004 року було створено законодавче підгрунтя для здійснення єдиної державної регуляторної політики як на рівні органів виконавчої влади, так і на рівні парламенту та органів місцевого самоврядування. Законом було збільшено можливості отримання дієвих механізмів впливу для рад всіх рівнів, інституцій громадянського суспільства, а також обізнаності громадян щодо нормотворчої діяльності державної влади та місцевого самоврядування, що дасть змогу реально впливати на зміст рішень, періодично та методично відстежувати їх ефективність, впливати на перегляд та відміну неефективних рішень.
Також передбачено удосконалення системи чинного законодавства включно із підзаконними актами через зменшення кількості актів, ліквідацію дублювань та протиріч завдяки процедурі їх перегляду та системної кодифікації.
Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва — центральний орган виконавчої влади України, був утворений 19 грудня 2011 року і був «реорганізований шляхом перетворення» в Державну регуляторну службу України. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність цієї служби через Міністра економічного розвитку і торгівлі України, але не оперативно, а через нормативні акти. При цій службі функціонує експертно-апеляційна рада, що розглядає скарги підприємців з питань ліцензування.
Офіційний сайт Державної регуляторної служби України: http://www.drs.gov.ua/regulations-category/postanovy-rozporyadzhennya-kmu/
Положення про Державну регуляторну службу України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 р. № 724. Дане Положення визначає ДРС як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.
У 2015 році до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 р. № 308 внесено зміни (Постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 № 1151), що вступили в юридичну силу 15 березня 2016 року. Відповідно до внесених змін проекти регуляторних актів супроводжуватимуться цифровими розрахунками як загального регуляторного впливу, так і окремої частини, М-тесту (тесту малого підприємнПочаток першого етапу здійснення регуляторної реформи в Україні пов'язується з прийняттям Указу Президента України від 03 лютого 1998 року "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності". Значення цього Указу полягало у визнанні дерегулювання одним із пріоритетних напрямів реформування державного управління економікою.
Указом Президента України від 23 липня 1998 року "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" було визначено конкретні вимоги, спрямовані на зменшення втручання контролюючих органів у діяльністю суб'єктів підприємництва та усунення окремих адміністративних перешкод при реєстрації, видачі ліцезій, дозволів, сертифікації та ціноутворенні.
Указом Президента України від 15 грудня 1999 року "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади" було створено Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Початком дуругого етапу вважається прийняття Указу Президента України від 22 січня 2000 року "Про затвердження єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва", яким закріплена спроба залучити органи місцевого самоврядування до участі у здійсненні регуляторної політики.
Із набуттям чинності Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 15 січня 2004 року було створено законодавче підгрунтя для здійснення єдиної державної регуляторної політики як на рівні органів виконавчої влади, так і на рівні парламенту та органів місцевого самоврядування. Законом було збільшено можливості отримання дієвих механізмів впливу для рад всіх рівнів, інституцій громадянського суспільства, а також обізнаності громадян щодо нормотворчої діяльності державної влади та місцевого самоврядування, що дасть змогу реально впливати на зміст рішень, періодично та методично відстежувати їх ефективність, впливати на перегляд та відміну неефективних рішень.
Також передбачено удосконалення системи чинного законодавства включно із підзаконними актами через зменшення кількості актів, ліквідацію дублювань та протиріч завдяки процедурі їх перегляду та системної кодифікації.
Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва — центральний орган виконавчої влади України, був утворений 19 грудня 2011 року і був «реорганізований шляхом перетворення» в Державну регуляторну службу України. Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність цієї служби через Міністра економічного розвитку і торгівлі України, але не оперативно, а через нормативні акти. При цій службі функціонує експертно-апеляційна рада, що розглядає скарги підприємців з питань ліцензування.
Офіційний сайт Державної регуляторної служби України: http://www.drs.gov.ua/regulations-category/postanovy-rozporyadzhennya-kmu/
Положення про Державну регуляторну службу України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 р. № 724. Дане Положення визначає ДРС як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.
У 2015 році до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 р. № 308 внесено зміни (Постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 № 1151), що вступили в юридичну силу 15 березня 2016 року. Відповідно до внесених змін проекти регуляторних актів супроводжуватимуться цифровими розрахунками як загального регуляторного впливу, так і окремої частини, М-тесту (тесту малого підприємництва).
Львівська міська рада: https://city-adm.lviv.ua/lmr/regulatory-policy
