Репужинці знаходяться на правому березі Дністра в декількох кілометрах на схід від Хрещатика. Засновані у 1353 році паном Аскольдом Репужинецьким. Пізніше, у татарських нападів село занепало і знову відродилося у 1772 році.
Ще до Другої світової війни Репужинці славилися гарним замком-палацом місцевого поміщика. А сьогодні стародавнє село відомо перш за все склепом-мавзолеєм у готичному стилі та цегельною Покровською церквою у давньорусько-буковинському стилі з розписами XVIII століття у бабинці та оригінальною цегельно-деревяною дзвіницею.
Покровська церква, датована у 1791 роком, є тридільною, купольного типу. Зовнішнє вона нагадує продовгуватий корабель, який є прообразом Ноєвого ковчегу. Над її центром піднімається своєрідний дерев’яний восьмигранний верх з шатровим завершенням. Сьогодні дерев’яний верх за традицією варварські захований під бляху.
Стіни церкви позбавлені декору, мають півметрову товщину. Малочислені вікна більш нагадують амбразури. Все це свідчить про оборонний характер споруди.
Не менш цікавою є дзвіниця, що розташована на північний захід від церкви. Над її входом вирізаний датуючий напис та ім’я фундатора – Василя де Марко, зображення якого можна побачити у настінному розпису бабинця церкви. Цегельну, прямокутну в плані споруду дзвіниці вінчає невисокий дерев’яний ярус з відкритою арочною аркадою, завершений шатровим дахом. У другий ярус ведуть зовнішні сходи.
Серед експонатів церкви збереглися унікальні предмети та книги: декілька євангелій віком понад сто років, написаних церковнослов’янською мовою та євангеліє, видане 1546 року латинською мовою, яке зберігається у вівтарі церкви.
Церква в селі існувала і раніше. Згідно легенди на Великдень під час служби на село налетіли турки і прямо біля святині здійснили криваву розправу з жителями села. На території церкви є десяток хрестів які вказують на місце поховання священників, а також родинний склеп фундаторів храму у готичному стилі.
А так все виглядало на початку минулого століття.
